понеділок, 8 грудня 2014 р.

Україна - Росія...



Проект грудня : Погляд учня. 

Україна - Росія : культура тріщить по швах. Людина російської і людина української культури : випробування один одним. Наскільки можливий діалог, спільні проекти, співпраця і особисте спілкування під час війни на сході України? На ці запитання відповідають відомі письменники, вчені, музиканти, продюсери, блогери України, Росії і дальнього зарубіжжя. На виховній годині, присвяченій цій темі, спробували відповісти і ми. Нікого не залишило байдужим оповідання молодого московського письменника Олега Зоберна " Новобранці". Сподіваюсь, зачепили за струни душі учнів мої власні рядки:

               Майже за Шевченком ( фанфік)

        Садок вишневий коло хати,
        Хрущі над вишнями гудуть,
        Синів вечерять кличе мати,
        Але сини чомусь не йдуть...

        В далекім полі під Луганськом,
        Там не хрущі гудуть вгорі,
         Страшні, колючі, гострі залпи
        І чорні тіні у пітьмі...

        В жаркому полі під Луганськом
        Кулеметною чергою рвуться нитки,
        Смерть розрива їх холодними пальцями,
        щоб синів не діждались батьки.

        Вони стоять  - спина до спини,
        Десь тріснула гілка... Чи постріл?
        Брат братові шепче: "Не спи,
        Наречена твоя нас чекає у гості!"

         Вони стояли - спина до спини...
         Стояли, були...Липким вкрилися пальці.
         Брат брата терзає: " Не спи!!!"
         Та смерть вже кружляє з ним в танці...

         Було весілля... як у всіх:
         За дружбу - ангел у блакитній касці,
         З " Небесної сотні" посадили батьків,
         А наречена-волонтер...її вбито в Попасній.

         Сім'я вечеря коло хати,
         Вечірня зіронька встає...
         Одного сина лиш діждалась мати, 
         А менший...десь на небі є...
                                                                О.Б . Алексєєнко
         

Немає коментарів:

Дописати коментар