Україна - Росія...

Проект грудня : Погляд учня. 

Україна - Росія : культура тріщить по швах. Людина російської і людина української культури : випробування один одним. Наскільки можливий діалог, спільні проекти, співпраця і особисте спілкування під час війни на сході України? На ці запитання відповідають відомі письменники, вчені, музиканти, продюсери, блогери України, Росії і дальнього зарубіжжя. На виховній годині, присвяченій цій темі, спробували відповісти і ми. Нікого не залишило байдужим оповідання молодого московського письменника Олега Зоберна " Новобранці". Сподіваюсь, зачепили за струни душі учнів мої власні рядки:

               Майже за Шевченком ( фанфік)

        Садок вишневий коло хати,

        Хрущі над вишнями гудуть,

        Синів вечерять кличе мати,

        Але сини чомусь не йдуть...

        В далекім полі під Луганськом,

        Там не хрущі гудуть вгорі,

         Страшні, колючі, гострі залпи

        І чорні тіні у пітьмі...

        В жаркому полі під Луганськом

        Кулеметною чергою рвуться нитки,

        Смерть розрива їх холодними пальцями,

        щоб синів не діждались батьки.

        Вони стоять  - спина до спини,

        Десь тріснула гілка... Чи постріл?

        Брат братові шепче: "Не спи,

        Наречена твоя нас чекає у гості!"

         Вони стояли - спина до спини...

         Стояли, були...Липким вкрилися пальці.

         Брат брата терзає: " Не спи!!!"

         Та смерть вже кружляє з ним в танці...

         Було весілля... як у всіх:

         За дружбу - ангел у блакитній касці,

         З " Небесної сотні" посадили батьків,

         А наречена-волонтер...її вбито в Попасній.

         Сім'я вечеря коло хати,

         Вечірня зіронька встає...

         Одного сина лиш діждалась мати, 

         А менший...десь на небі є...

                                                                О.Б . Алексєєнко